Копія з сайту http://newvv.net/culture/literature/244765.htmlДо 75 річниці з народження Леоніда Тереховича
Той, хто свідомо став на муку
Нам треба
свідомо ставати на муку, Це рядки з вірша маловідомого поета,
правоборця-одинака, багатолітнього в’язня радянської репресивної системи –
Леоніда Тереховича. І
це не тільки його звернення до нас в сьогодення - це один з пунктів
внутрішньої конституції, записаної в його генах. Він ніколи не мирився з
неправдою, несправедливістю до простого народу - він писав, кричав, а іноді й
реагував фізично. Ось
що пише про це чернігівський історик Сергій Павленко: «Перед
цим він завітав до редакції райгазети (тут його добре знають) і стиха мовив,
що його побила мiлiцiя на вокзалi. За що?» (передмова до збірки віршів
“Свідомо став на муку”). Влітку
2010 року я (авт. статті), при частковому ремонті хати поета, знайшов
чернетку листа Леоніда Тереховича в редакцію газети ВР “Голос України”, який
він написав на прохання редакції. Ось її повний текст: Лист
в редакцію газети ВР «Голос України» Шановна добродійко! Я
вже давно – більше двох місяців тому – одержав Вашу службову адресу та номери
телефонів, але не спромігся написати. Спочатку гадав побувати в Києві, а
потім довго хворів. Був на ногах, але самопочуття було – гірше нікуди. Тож
дуже вибачаюсь за затримку. Вашу адресу мені передав наш районовий рухівський
“проводир”. Не
знаю, як він мене характеризував, але мені особисто нічим дуже похвалитися. Так,
мав два роки суворого режиму за “наклепи” на партію та владу (з 15 березня
1972 до 1974 року). “Крутили” мене всіляко, добротно організували слідство –
показання збирали ледь не по всьому Союзу, але нічого суттєвого крім того, що
було “під носом”, не знайшли, тож осудили по 187-1. А спочатку була 62,
потім, вже не пам’ятаю статті, близько місяця намагалися провести за
“агітацію та пропаганду” – не вийшло, хоч ці статті “висіли наді мною до
закінчення суду. Проте 187-1 я прийняв відразу, з самого початку слідства,
чим навіть дивував КГБістів. Розрахунок був у мене простий: не затівати
суперечок по малому, від чого – знав – все одно не відчепитися, проте не дати
більших можливостей. По
закінченню слідства звинувачення були сміхотворні, проте цілком задовольнили
наш “об’ективний” суд за участю прокурора області Єрепа. “Свої” два роки
провів в 46-й зоні (Катеринівка Сарненського р-ну). Через
рік знову опинився в тій же зоні з п’ятьма роками за нав’язану мені бійку,
причому винним виявився я, хоч мої дії були тільки відповіддю. Але це вже
значення не мало. Крім
того, в 68 році вперше мав один рік по 206-й, хоч прокурор “просив” чотири
роки – у мене була різка сутичка з колгоспним парторгом (я тоді працював зав.
сільським клубом). Але суд роздивився, що “сажати” загалом ні за що, проте
один рік по частині 1 мені все-таки “дали”. Я розумію, менше бути не могло,
бо судді й так ризикували. Після
звільнення в 80-му “тримався” аж до блаженних часів перебудови. Тільки в
грудні 88-го (я працював кіномеханіком), не змігши здихатись мене по
“статті”, все ж таки запроторили в ЛТП – відразу на два роки. Близько місяця
пробув в своїй області, потім вивезли до Мартусовки Бориспільського р-ну. Там
було весело – ми провели два страйки, добилися виконання майже всіх вимог.
Але я зненацька різко захворів (“нарушение мозгового кровоснабжения”) і був
екстренно комісований. Через дванадцять днів вдома удар повторився, і
почались блукання по лікарням. Став добиватися визнання інвалідності –
запроторили в “дурдом”. Не знаю, чим би все закінчилося, якби не раптова
допомога від обласного відділення Спілки писменників та особисто Станіслава
Реп’яха. Мені дещо допомогли, і я зостався “на плаву”. Зараз займаю собачу
посаду сторожа в середній школі – уже другий рік. Від
хвороби дещо оклигав, хоч це така гидота, що завжди може вдарити зненацька,
можливо, й назовсім. В
грудні 90-го обласна рухівська газета (тоді ще напівлегальна) надрукувала мій
маленький вірш – привітання “Руху”. З цього почалося моє знайомство з Рухом.
Проте це суспільне об’єднання (розцінюю по нашій місцевості) дуже аморфне і
дуже беззубе, щоб відігравати якусь помітну роль в суспільстві. В тому
суспільстві, де неіснуюча компартія міцно тримає в своїх руках всю владу, а
це до добра не доведе, як і раніше. Я ж особисто вважаю, що дуже скоро
напруга в суспільстві досягне критичної позначки, і чим завершиться суспільна
криза – одному Богу відомо. Особисто
в мене погані передчуття, і не хочеться бути “одиночкою”. Шукаю
своїх. З
повагою і найкращими побажаннями (підпис Л. Тереховича) відправлено 9.04.92 * * * Тут
земля України, * * * За
сторіччя зросла на кiстках, на сльозах * * * Шануймося,
люди, бо ми того вартi, Нам
треба свідомо ставати на муку, * * * Та
гей, бики!.. Та
гей, бики! Та
гей, бики! Як
і раніш, підем в ясну дорогу, * * * БатьківщИна
чи БАтьківщина? Від
Чукотки та аж до Прибалтики – Тільки
ненька одна – Україна – Як
послухаю заклики дужі, Проживаю
в постійній кручині * * * Я
зацікавивсь словниками: Можливо,
й не сліди, а послід, і
звично всі привчались “штокать”, На
царині живої мови Оптимістично
так сказавши, * * * Моє
життя – не крок в німій колоні, * * * Я
двічі зі смертю був око на око Я
знаю, що мене вона не забуде, З віршів,
написаних російською
Вопрос
из легенды Если
гром гремит, смогу
ли на это ответить * * * Кровавое
воскресенье Тбилиси * * * Жизнь
бьёт ключом, * * * У
рафаэлевой мадонны Мадонна
ходит по планете… ЯНВАРСКОЕ
ТАНГО Грустное
искусство Нужно
ль нам с тобою Хрипы
загнанных лошадей До
предела натянуты вожжи, Все про Леоніда Тереховича та його вірші за адресою: Чернігів,
обласне радіо, 2013 р.: вірші
Л.Тереховича можна слухати зараз (8 хв.). Читає
Андрій Хоружий
Леонід Терехович під час слідства
КДБ по справі 1972 р. Л. Терехович. с. Кучинівка Вінок на могилі поета Хата поета у Кучинівці Пам’ятна дошка на хаті Тереховича
відкрита 16.09.12 р. Відкриття меморіальної дошки
16.09.12 р. Табличка “Лупайте сю скалу”
встановлена в 2008 р., а фото Л. Тереховича у 2010 19:06 | 25.03.2016 р.
Посилання до теми:
26.10.2014«Спортивного спостерігача» прогнали з Кучинівки 14.04.2014«Садочок» де? Або дитяча радість бур’янами заросла... 7.05.2013Нерозділене кохання поета, або «синці, зроблені з
любов’ю» 25.04.2013Горять хліба (добірка віршів) 30.08.2012Cтав на муку. Пам’яті Стуса з Чернігівщини (фото) 20.08.2012Чернігів пошанує Тереховича (фото) 24.11.2011Дід Леоніда Тереховича 15.09.2011Ми - народ! 25.03.2011До 70-річчя з дня народження Леоніда Тереховича 7.05.2010Леонід Терехович: Випадок на початку служби 31.12.2009Леонід Терехович. «У СЛОВЕСАХ» 20.12.2009Великий геній з Кучинівки 23.10.2009Леонід Терехович: "Та гей, бики!.." 26.03.2009Леонід Терехович: Російські вірші. Вибране 12.04.2008Крок до Леоніда Тереховича 26.03.2008Нехай земля буде пухом! Пам'яті Леоніда Тереховича 9.07.2007Судьба газеты "Громада" Коментарі (4)
Сіверянин |
2016-03-27 23:57
Відео з могили Тереховича: М.Боюра |
2016-03-27 18:56
Ось таким був наш Леонід Терехович: талановитий поет, борець за справедливість, в'язень радянських таборів. Але пише про нього - і не тільки пише, а й вивчає, досліджує - аматор з-за кордону А.Натаріус. А у нас же такий знаний Педуніверситет, стільки науковців, та й влада могла би посприяти тому, щоби пам'ять про таку людину Сіверського краю була вічною. Поки час не зробив свою згубну справу, може б варто було зібрати все пов'язане з ім'ям Л.Тереховича, зберегти його хату, відкрити якийсь музейний куточок в Кучинівській школі, а з часом і музей,- і приїздили б до нього українці з Канади, вони вже зараз мають ясу до цього імені, інші українці. 2 | 2016-03-26 06:58
Дійсно, сумно. миротворець |
2016-03-25 22:10
чомусь це так все схоже на нинішній стан речей в
нашій країні та нашому суспільстві, що здаеться лишень мимоволі, а насправді
культурно, та дуже сумно, що відсутні зміни, вони були тоді, вони і лишились
сьогодні, вдумайтесь в те що написано, та порівняйте до того що зараз є .... Додати коментар:
|
